вот, є дєвушка Vincent. хороша. але чомусь я її слухати не буду. тобто послухав — і все. і ніби шкода. але навіщо? і так далі.

ніби я зовсім уже відучився вести такі логи щоденності, але видно, ні.

от закінчується світловий день. частину я витратив на прокрастинацію (і ще весь учорашній день) — коли не хочеться братися за проект, за який страшно братися, бо звісно…
але потім таки взявся, а спроби не дають відповіді, тільки конкретизують запитання (і це добре).

ще нагріб нової музики і вже з парою тек на вінті було проведено операцію «прослухав-видалив»…

тепер би помалювати ще… а вже потім збиратися.
завтра — на Львів. а я толком не знаю, що брати, чого не брати, і так далі. хочеться поміститися в менший рюкзак, на край — в більший (все-таки, це Львів, де треба не зважаючи на прогнози чекати холоду і дощу…), і не брати нічого зайвого. от, гадаю, лептоп буде зайвим. думаю, що після робочого дня я навряд чи захочу працювати далі.
а брати фотоапарат? а блокноти? які?
ну і так далі.

втішає те, що всякі поїздки за усталеними маршрутами (цей — усталений) сприяють входженні цих процесів у колію: ясно, що треба взяти шкарпеток стільки-то, бритву, зарядки, щітку і все інше.

хочеться їсти, тому піду-таки, помалюю.

цей шрифт якийсь нетакий, приблизно пише коментатор, давайте замінимо його на ***. і звісно ж, я заміню, хоча це і так він. і так далі. в цілому нічого смертельного. все буде окей.
вот, вип’ю кави, трохи ще подуплю і понесу в ремонт рюкзак. і може навіть, до пошти дійду, якщо з силами зберусь.

що далі? продовження марень, звичайно.