зараз уже треба — бігти, лягати спати, завтра зранку підрив і вшисткий рух на аутобус.
а я завантажую книгу, з якої буду малювати. вчитися. і на аутобус — вчитися.
а пост про те: словом, розчищати завали і поклади тощо почав з жж. деяких друзів — видаляю, бо блоги їхні не читаю ітеде. а деякі з журналів — заходиш, і думаєш, а чього ж так… роки два тому вони мене страшенно радували, а потім якось от… наче зазираєш у кімнату, а там немає жодної кімнати. від цього на душі — елегія. але треба іти спати. а може навіть, бігти.